Call me MASTER | Blonde shota-boy...bananas are love <3
Наш косплейчег))
вторник, 20 ноября 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
Автор: RizaHawkeye ака RinoaLeonhary
Назва: Освідчення
Пейрінг : Рой/Різа
Аніме: Full Metal Alchemist
Присвячено Охотник Себастьян, який підкинув мені цю ідею, ~Агацума Соби~, який підняв питання : "Чого це Мустанг не одружився ?", а також всім моїм друзям !
Різа розплющила очі, окинула кімнату поглядом і раптом наткнулась на щось незвичайне : на спинці крісла, де завжди „ночувала” її воєнна форма, тепер було щось біле... Щось так схоже на...
„Ні ! – дівчина похитала головою і зажмурилась. – Я ще сплю...”
Вона повільно підняла повіки – та ба ! Видиво не зникало. Навпаки, воно набирало чіткіших форм і тепер Різа точно могла сказати, що на спинці крісла висіла сукня. Біла, розшита бісером, весільна сукня.
„Я перевтомилась на роботі !” – лейтенант констатувала факт і впала на подушку.
Сумніви закралися в душу...
Саме цю сукню Різа бачила нещодавно у вітрині дорогого магазину, коли вони з Мустангом ходили вибирати йому пристойний костюм. І ще тоді вона подумала, що ніколи не здійсниться її найзаповітніша мрія – ніколи не настане день її власного весілля... коли вона зможе одягнути щось таке ж красиве, як і це плаття. „Проте ! – лейтенант скрупульозно підрахувала свої фінанси. – Проте, навіть, якщо такий день і прийде, у мене точно не буде грошей на таку дорогу сукню...”
І от тепер Різа сиділа на ліжку, нерозуміюче кліпала очима, а сукня – прекрасна, білосніжна, чарівна сукня все не зникала і не зникала, як повинні зникати сни після пробудження...
- Це чийсь невдалий жарт... – дівчина зітхнула, зістрибнула з ліжка і з твердим наміром збиратись на роботу, відчинила шафу.
Пусто.
Всі полички біли на місці, всі вішачки мирно висіли собі, але – без одягу.
Різа розсердилась :
- Це вже не смішно ! Де моя форма ?
Вона почала нишпорити по сіх закутках, проте звичних синіх штанів і куртки ніде не було. Зник і чорний гольф, і важкі воєнні черевики, навіть кобура з пістолетом зникла ! Добре, що була ще запасна... Залишилась лише спідня білизна і кілька літніх блузок.
Розгублена і сердита водночас лейтенант Хоукай припинила марні пошуки і раптом погляд її знову наткнувся на сукню. Різа обережно взяла в руки тонке шитво – тканина була дуже ніжна – і приклала до себе. В ту ж мить на її вустах з’явилась мрійлива тепла усмішка і вона краєм ока глянула в дзеркало : чи пасує ?
Сукня пасувала.
Це наштовхнуло дівчину на наступний крок : світло-блакитна піжама полетіла на ліжко, а Різа вже розправляла складки на платті, оглядаючи себе з ніг до голови. Воно було, наче по ній шите ! Вишиті бісером троянди виблискували на сонці, ховаючись в складках подолу, а тонке ажурне мереживо оторочувало корсет на талії...
- Краса-а... – дівчина розпливлась в щирій посмішці, коли помітила поруч з кріслом невелику коробочку, перев’язану рожевою стрічкою.
Відчуваючи дивне хвилювання, Різа зняла кришку з коробки... Всередині виявилась пара білих туфель, прикрашених такими ж білими трояндами з бісеру, як і сукня...
- Це вже не схоже на жарт... – лейтенант раптом замислилась... І справді : навіщо комусь купувати для неї дорогу весільну сукню і не менш дорогі туфлі, таємно підкладати все це, поки вона спить, при цьому не залишаючи їй іншого вибору, що вдягнути ?..
Підозріло...
Різа мимоволі кинула погляд на годинник і холодна хвиля миттєво накрила її :
- Робота ! Я спізнюсь на роботу !
Лейтенант розгублено озирнулась, тримаючи в руці туфлі, проте її форма і не думала з’являтись перед нею.
- Ну і як мене тепер прийти в Штаб – у цьому ? – Різа торкнулась рукою сукні. – І як тепер це пояснити Мустангу ?.. Хаяте !!!
Маленький чорний песик озвався бадьорим гавкотом на поклик своєї хазяйки і стрілою влетів в кімнату.
- Хаяте... – з твердим наміром посварити його за те, що він когось впустив вночі в її квартиру Різа схилилась до песика, проте глянула на нього і ледь не обімліла – на шиї хата була зав’язана рожева атласна стрічечка, до якої кріпився конвертик і маленький сріблястий ключик.
- Давайте поглянемо... – дівчина відкрила конвертик, дістала з нього лист і почала читати.
- О Боже... – вирвалось у неї, як тільки вона зрозуміла, чий це акуратний почерк.
„Лейтенанте Різо Хоукай ! У мене до вас доволі незвична просьба. Не наказ, а саме просьба. Візьміть, будь ласка, ключ, який знайдете на шиї Хаята, і прийдіть о сьомій вечора до Штабу. Рівно о сьомій. Вдягайте, що хочете, але я думаю, що вибір у вас невеликий )) Якщо ви не прийдете, я обіцяю більше не чіплятись до вас з подібними просьбами.
P.S. На Хаята не злись – він виконує моє спецдоручення.
P.P.S. Сьогодні я даю тобі вихідний – можеш не поспішати на роботу і гарненько все обдумати...”
Різа сіла просто на підлогу і випустила з рук лист. її серце стукотіло так шалено, як ніколи.
- Хаяте, це ж не жарт, правда ? – дівчина запитально подивилась на песика. - З того дня, як Полковник нарешті став Фюрером вже минуло два місяці, а його дурні жарти все не припиняються... Але ж це не може бути розіграшем ? Чи може ?..
Різа недовірливо торкнулась до сукні, наче боялась, що вона зараз зникне і сон закінчиться...
***
- Вже хвилина по сьомій... – лейтенант Хавок висунув голову з кущів.
- Сам знаю ! – Мустанг заскрипів зубами і стиснув кулаки так сильно, що кістки хруснули.
- Здається, новоспеченого Фюрера зігнорували ! – Джин тихо засміявся, але з кущів висунулась рука Фармана, схопила молодшого лейтенанта за комір і затягнула в імпровізований „спостережний пункт”.
- Тссс... – Фьюрі приклав палець до вуст. – Найголовніше пропустите...
„Дві хвилини по сьомій... – Рой Мустанг намагався, як завжди, бадьоро усміхатись, але відчував, що це у нього погано виходить. Кров пульсувала у венах. Розум відмовлявся сприймати об’єктивну реальність. А реальність була невблаганна – вона не прийшла… - І вона не прийде… Дарма я це все затіяв… Але ж… Різа… Хіба вона може не прийти ?”
Колишній Полковник, тепер уже Фюрера Мустанг до болю в очах вдивлявся в той кінець вулиці, звідки щоранку незмінно швидким впевненим кроком приходила до Штабу старший лейтенант Хоукай.
Минуло ще п’ятнадцять хвилин. З кущів почулося співчутливе зітхання Фьюрі і сміх Хавок : „Дарма ми вчора всі її речі виносили !” Мустанг відчув неймовірне бажання витягнути свою рукавчику і спалити тут все дотла.
- Різо… - він востаннє подивився в кінець вулиці, проте не побачив там нікого, тоді дістав з внутрішньої кишені маленьку срібну шкатулочку і вже намірявся жбурнути її куди-подалі, коли почув позаду крик :
- Фюрер !... Рой… Рой Мустанг !
Він блискавично озирнувся і побачив нарешті ту, кого так чекав…
Різа бігла, стискаючи в одній руці срібний ключик, а в іншій – туфлі. Її світле волосся розлетілось від швидкого бігу і сяяло у промінні призахідного сонця тим незвичайним золотом, наче сотні золотих леліток тремтіли поміж пасмами… Той чарівний блиск струменів з її карих очей, її ніжної посмішки, від неї самої – такої красивої в цій неймовірній білій сукні, а якій вона скидалась на ангела…
- Рой… Мустанг… - вона зупинилась, щоб перевести подих, і зніяковіло усміхнулась. – Вибачте за спізнення… Я… - дівчина кивнула на туфлі. – Я не розрахувала часу… Ходити на шпильках… це каторга !.. Вибачте…
Рой кашлянув, тоді пирхнув, а тоді розсміявся так щиро і щасливо, як не сміявся вже давно.
- Тримай ! – він простягнув срібну шкатулочку Різі і вона, секунду повагавшись, відкрила її ключиком.
Відкрила – і зблідла, як стіна.
- Що ? – перелякався Мустанг.
Наступної миті дівчина залилась рум’янцем і повернула шкатулочку Рою.
- Щось… не так ? – тепер він справді стривожився.
- І що ви скажете на своє виправдання ? – зі щасливими іскорками в очах спитала Різа, приховуючи посмішку.
- Виправдання, кажеш… - Рой усміхнувся у відповідь. – Колись давно, ще до мого переводу в Централ, твій дід запропонував мені одружитись з тобою… Жартома, звичайно… Але я сказав, що не будую таких далекоглядних планів, на що генерал Грумман відповів, що якось ти станеш дружиною Фюрера… Тепер я – Фюрер, Різо… Тис танеш моєю дружиною ?..
- Бінго ! – з кущів почувся крик Хавок, який тут же був заглушений, очевидно, кулаком Фармана.
Проте Різа не почула нічого. Сльози виступили в неї на очах, але вона не стала їх витирати – то були сльози щастя…
Дівчина акуратно поставила на бруківку мешти, взяла з рук Роя срібну шкатулку - з обручками – і поставила її поруч з туфлями, тоді витягнула з-за ажурного пояска револьвер і навела його на кущі :
- Хавок, Фарман, Фьюрі, Бреда ! Я знаю, що ви мене чуєте !.. Геть звідси !
- Так точно, мем ! – почулись поспішні кроки і всі четверо за секунду зникли з поля зору, себто з кущів ))
- А тепер… - Різа сховала револьвер, підійшла до Роя і обвила його шию руками. – Фюрере, ви самі напросились !
Різа Хоукай усміхнулась і прошепотіла :
- Я згодна ! А це вам за те, що вкрали мою форму…
І не чекаючи більше нічого, почала цілувати Мустанга…
Назва: Освідчення
Пейрінг : Рой/Різа
Аніме: Full Metal Alchemist
Присвячено Охотник Себастьян, який підкинув мені цю ідею, ~Агацума Соби~, який підняв питання : "Чого це Мустанг не одружився ?", а також всім моїм друзям !
Різа розплющила очі, окинула кімнату поглядом і раптом наткнулась на щось незвичайне : на спинці крісла, де завжди „ночувала” її воєнна форма, тепер було щось біле... Щось так схоже на...
„Ні ! – дівчина похитала головою і зажмурилась. – Я ще сплю...”
Вона повільно підняла повіки – та ба ! Видиво не зникало. Навпаки, воно набирало чіткіших форм і тепер Різа точно могла сказати, що на спинці крісла висіла сукня. Біла, розшита бісером, весільна сукня.
„Я перевтомилась на роботі !” – лейтенант констатувала факт і впала на подушку.
Сумніви закралися в душу...
Саме цю сукню Різа бачила нещодавно у вітрині дорогого магазину, коли вони з Мустангом ходили вибирати йому пристойний костюм. І ще тоді вона подумала, що ніколи не здійсниться її найзаповітніша мрія – ніколи не настане день її власного весілля... коли вона зможе одягнути щось таке ж красиве, як і це плаття. „Проте ! – лейтенант скрупульозно підрахувала свої фінанси. – Проте, навіть, якщо такий день і прийде, у мене точно не буде грошей на таку дорогу сукню...”
І от тепер Різа сиділа на ліжку, нерозуміюче кліпала очима, а сукня – прекрасна, білосніжна, чарівна сукня все не зникала і не зникала, як повинні зникати сни після пробудження...
- Це чийсь невдалий жарт... – дівчина зітхнула, зістрибнула з ліжка і з твердим наміром збиратись на роботу, відчинила шафу.
Пусто.
Всі полички біли на місці, всі вішачки мирно висіли собі, але – без одягу.
Різа розсердилась :
- Це вже не смішно ! Де моя форма ?
Вона почала нишпорити по сіх закутках, проте звичних синіх штанів і куртки ніде не було. Зник і чорний гольф, і важкі воєнні черевики, навіть кобура з пістолетом зникла ! Добре, що була ще запасна... Залишилась лише спідня білизна і кілька літніх блузок.
Розгублена і сердита водночас лейтенант Хоукай припинила марні пошуки і раптом погляд її знову наткнувся на сукню. Різа обережно взяла в руки тонке шитво – тканина була дуже ніжна – і приклала до себе. В ту ж мить на її вустах з’явилась мрійлива тепла усмішка і вона краєм ока глянула в дзеркало : чи пасує ?
Сукня пасувала.
Це наштовхнуло дівчину на наступний крок : світло-блакитна піжама полетіла на ліжко, а Різа вже розправляла складки на платті, оглядаючи себе з ніг до голови. Воно було, наче по ній шите ! Вишиті бісером троянди виблискували на сонці, ховаючись в складках подолу, а тонке ажурне мереживо оторочувало корсет на талії...
- Краса-а... – дівчина розпливлась в щирій посмішці, коли помітила поруч з кріслом невелику коробочку, перев’язану рожевою стрічкою.
Відчуваючи дивне хвилювання, Різа зняла кришку з коробки... Всередині виявилась пара білих туфель, прикрашених такими ж білими трояндами з бісеру, як і сукня...
- Це вже не схоже на жарт... – лейтенант раптом замислилась... І справді : навіщо комусь купувати для неї дорогу весільну сукню і не менш дорогі туфлі, таємно підкладати все це, поки вона спить, при цьому не залишаючи їй іншого вибору, що вдягнути ?..
Підозріло...
Різа мимоволі кинула погляд на годинник і холодна хвиля миттєво накрила її :
- Робота ! Я спізнюсь на роботу !
Лейтенант розгублено озирнулась, тримаючи в руці туфлі, проте її форма і не думала з’являтись перед нею.
- Ну і як мене тепер прийти в Штаб – у цьому ? – Різа торкнулась рукою сукні. – І як тепер це пояснити Мустангу ?.. Хаяте !!!
Маленький чорний песик озвався бадьорим гавкотом на поклик своєї хазяйки і стрілою влетів в кімнату.
- Хаяте... – з твердим наміром посварити його за те, що він когось впустив вночі в її квартиру Різа схилилась до песика, проте глянула на нього і ледь не обімліла – на шиї хата була зав’язана рожева атласна стрічечка, до якої кріпився конвертик і маленький сріблястий ключик.
- Давайте поглянемо... – дівчина відкрила конвертик, дістала з нього лист і почала читати.
- О Боже... – вирвалось у неї, як тільки вона зрозуміла, чий це акуратний почерк.
„Лейтенанте Різо Хоукай ! У мене до вас доволі незвична просьба. Не наказ, а саме просьба. Візьміть, будь ласка, ключ, який знайдете на шиї Хаята, і прийдіть о сьомій вечора до Штабу. Рівно о сьомій. Вдягайте, що хочете, але я думаю, що вибір у вас невеликий )) Якщо ви не прийдете, я обіцяю більше не чіплятись до вас з подібними просьбами.
P.S. На Хаята не злись – він виконує моє спецдоручення.
P.P.S. Сьогодні я даю тобі вихідний – можеш не поспішати на роботу і гарненько все обдумати...”
Різа сіла просто на підлогу і випустила з рук лист. її серце стукотіло так шалено, як ніколи.
- Хаяте, це ж не жарт, правда ? – дівчина запитально подивилась на песика. - З того дня, як Полковник нарешті став Фюрером вже минуло два місяці, а його дурні жарти все не припиняються... Але ж це не може бути розіграшем ? Чи може ?..
Різа недовірливо торкнулась до сукні, наче боялась, що вона зараз зникне і сон закінчиться...
***
- Вже хвилина по сьомій... – лейтенант Хавок висунув голову з кущів.
- Сам знаю ! – Мустанг заскрипів зубами і стиснув кулаки так сильно, що кістки хруснули.
- Здається, новоспеченого Фюрера зігнорували ! – Джин тихо засміявся, але з кущів висунулась рука Фармана, схопила молодшого лейтенанта за комір і затягнула в імпровізований „спостережний пункт”.
- Тссс... – Фьюрі приклав палець до вуст. – Найголовніше пропустите...
„Дві хвилини по сьомій... – Рой Мустанг намагався, як завжди, бадьоро усміхатись, але відчував, що це у нього погано виходить. Кров пульсувала у венах. Розум відмовлявся сприймати об’єктивну реальність. А реальність була невблаганна – вона не прийшла… - І вона не прийде… Дарма я це все затіяв… Але ж… Різа… Хіба вона може не прийти ?”
Колишній Полковник, тепер уже Фюрера Мустанг до болю в очах вдивлявся в той кінець вулиці, звідки щоранку незмінно швидким впевненим кроком приходила до Штабу старший лейтенант Хоукай.
Минуло ще п’ятнадцять хвилин. З кущів почулося співчутливе зітхання Фьюрі і сміх Хавок : „Дарма ми вчора всі її речі виносили !” Мустанг відчув неймовірне бажання витягнути свою рукавчику і спалити тут все дотла.
- Різо… - він востаннє подивився в кінець вулиці, проте не побачив там нікого, тоді дістав з внутрішньої кишені маленьку срібну шкатулочку і вже намірявся жбурнути її куди-подалі, коли почув позаду крик :
- Фюрер !... Рой… Рой Мустанг !
Він блискавично озирнувся і побачив нарешті ту, кого так чекав…
Різа бігла, стискаючи в одній руці срібний ключик, а в іншій – туфлі. Її світле волосся розлетілось від швидкого бігу і сяяло у промінні призахідного сонця тим незвичайним золотом, наче сотні золотих леліток тремтіли поміж пасмами… Той чарівний блиск струменів з її карих очей, її ніжної посмішки, від неї самої – такої красивої в цій неймовірній білій сукні, а якій вона скидалась на ангела…
- Рой… Мустанг… - вона зупинилась, щоб перевести подих, і зніяковіло усміхнулась. – Вибачте за спізнення… Я… - дівчина кивнула на туфлі. – Я не розрахувала часу… Ходити на шпильках… це каторга !.. Вибачте…
Рой кашлянув, тоді пирхнув, а тоді розсміявся так щиро і щасливо, як не сміявся вже давно.
- Тримай ! – він простягнув срібну шкатулочку Різі і вона, секунду повагавшись, відкрила її ключиком.
Відкрила – і зблідла, як стіна.
- Що ? – перелякався Мустанг.
Наступної миті дівчина залилась рум’янцем і повернула шкатулочку Рою.
- Щось… не так ? – тепер він справді стривожився.
- І що ви скажете на своє виправдання ? – зі щасливими іскорками в очах спитала Різа, приховуючи посмішку.
- Виправдання, кажеш… - Рой усміхнувся у відповідь. – Колись давно, ще до мого переводу в Централ, твій дід запропонував мені одружитись з тобою… Жартома, звичайно… Але я сказав, що не будую таких далекоглядних планів, на що генерал Грумман відповів, що якось ти станеш дружиною Фюрера… Тепер я – Фюрер, Різо… Тис танеш моєю дружиною ?..
- Бінго ! – з кущів почувся крик Хавок, який тут же був заглушений, очевидно, кулаком Фармана.
Проте Різа не почула нічого. Сльози виступили в неї на очах, але вона не стала їх витирати – то були сльози щастя…
Дівчина акуратно поставила на бруківку мешти, взяла з рук Роя срібну шкатулку - з обручками – і поставила її поруч з туфлями, тоді витягнула з-за ажурного пояска револьвер і навела його на кущі :
- Хавок, Фарман, Фьюрі, Бреда ! Я знаю, що ви мене чуєте !.. Геть звідси !
- Так точно, мем ! – почулись поспішні кроки і всі четверо за секунду зникли з поля зору, себто з кущів ))
- А тепер… - Різа сховала револьвер, підійшла до Роя і обвила його шию руками. – Фюрере, ви самі напросились !
Різа Хоукай усміхнулась і прошепотіла :
- Я згодна ! А це вам за те, що вкрали мою форму…
І не чекаючи більше нічого, почала цілувати Мустанга…
воскресенье, 18 ноября 2007
Извращенец на 23%.
Какие дешёвые нынче люди пошли!... (С) Просто встань и иди... у тебя ведь очень красивые ноги... (С) ЖНЕЦ ДОЛЖЕН ЛЮБИТЬ СВОЙ УРОЖАЙ (С)
Ларчи снова ваяет скины для квипа.
Вот вам 2 свежих скина с Эдушкой: тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37735875
Вот вам 2 свежих скина с Эдушкой: тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37735875
Какие дешёвые нынче люди пошли!... (С) Просто встань и иди... у тебя ведь очень красивые ноги... (С) ЖНЕЦ ДОЛЖЕН ЛЮБИТЬ СВОЙ УРОЖАЙ (С)
Всем приветы!
Я вотс тут кучу "слоников" припасла.
Точнее, скинов для квипа.
Это пока только разминка, по ходу дела наваяю ещё!
Итак, дабы не загромождать здесь сильно, кидаю ссиль на выкладки в свём дайре:
Один Рой, один Эд - тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37627141
Ещё один Рой, Зависть и Похоть - тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37680341
А вот тут внизу последний - ещё один Эд (ну просто ангел!
): www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37615681
В общем, тырьте и наслаждайтесь!
Я вотс тут кучу "слоников" припасла.
Точнее, скинов для квипа.
Это пока только разминка, по ходу дела наваяю ещё!
Итак, дабы не загромождать здесь сильно, кидаю ссиль на выкладки в свём дайре:
Один Рой, один Эд - тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37627141
Ещё один Рой, Зависть и Похоть - тут: www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37680341
А вот тут внизу последний - ещё один Эд (ну просто ангел!
): www.diary.ru/~illaira/?comments&postid=37615681В общем, тырьте и наслаждайтесь!
пятница, 16 ноября 2007
Гелевая ручка, А3
Это Эд. Так, на всякий случай, поясняю.
Это Эд. Так, на всякий случай, поясняю.
У мене є той, кого я повинна захищати...
вторник, 13 ноября 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
Люди, ніхто не має картинки, де Різа тримає рукавичку Мустанга ??
понедельник, 12 ноября 2007
Утонченная чувственность жаждет скотских страстей. (с)
УЖИН
Автор: +Jenny+
Название: Ужин
Фандом: Full Metal Alchemist
Пара: намек на Жадность/Рой Мустанг
Рейтинг: G
Предупреждение: в некоторых версиях перевода Жадность называют Гриидо. В моей он
читать дальше
Автор: +Jenny+
Название: Ужин
Фандом: Full Metal Alchemist
Пара: намек на Жадность/Рой Мустанг
Рейтинг: G
Предупреждение: в некоторых версиях перевода Жадность называют Гриидо. В моей он
читать дальше
воскресенье, 11 ноября 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
четверг, 08 ноября 2007
НАЗВАНИЕ: Грибной сезон
АВТОР: Фрике
БЕТА: Нита
ФЭНДОМ: Fullmetal Alchemist
СТАТУС: Законченно
СОДЕРЖАНИЕ: 1907-ой год. Небольшое путешествие малолетних братьев. Что вышло и кому за это попало (ну, кому попало-то понятно…)
читать дальше
АВТОР: Фрике
БЕТА: Нита
ФЭНДОМ: Fullmetal Alchemist
СТАТУС: Законченно
СОДЕРЖАНИЕ: 1907-ой год. Небольшое путешествие малолетних братьев. Что вышло и кому за это попало (ну, кому попало-то понятно…)
читать дальше
среда, 07 ноября 2007
ордынский маньяк
вторник, 06 ноября 2007
everything was a lie after all. all that exists is the sword. all there is to do is to fight. this alone is real. there are no lies here.
Прошу прощения,если этот вопрос уже обсуждался,и ответ на него был получен.
Но я всё пытаюсь найти Эдовскую и Аловскую "Мелиссу". Сколько угодно ссылок - но все битые. Может быть кто-нибудь мог бы выложить из собственной коллекции..?
Но я всё пытаюсь найти Эдовскую и Аловскую "Мелиссу". Сколько угодно ссылок - но все битые. Может быть кто-нибудь мог бы выложить из собственной коллекции..?
понедельник, 05 ноября 2007
Call me MASTER | Blonde shota-boy...bananas are love <3
воскресенье, 04 ноября 2007
Привет всем!
Я фанатка аниме в целом и "Стального алхимика" - в частности.Смотрела весь сериал,мангу практически не читала(36,37 и 76-ые главы).Вот пара вопросов насчет манги:
1.Как завут рыжую девочку с этой картинки?Откуда взялась и кем является?http://static.diary.ru/userdir/5/7/2/2/572212/24446078.jpg
2."Любовный треугольник"
3.И что есть кроме сериала и манги?
Буду очень благодарна за ответы
Я фанатка аниме в целом и "Стального алхимика" - в частности.Смотрела весь сериал,мангу практически не читала(36,37 и 76-ые главы).Вот пара вопросов насчет манги:
1.Как завут рыжую девочку с этой картинки?Откуда взялась и кем является?http://static.diary.ru/userdir/5/7/2/2/572212/24446078.jpg
2."Любовный треугольник"
3.И что есть кроме сериала и манги?
Буду очень благодарна за ответы
У мене є той, кого я повинна захищати...
Я тут думаю...
Що означає "ірис" в японській міфології ?
Прсото дивилась сьогодні 2 опенінг Алхіміка - там з самого початку Ед просинаєтсья на тлі розквітаючого ірису...
Потім, в Ромео Х Джульєтті теж вся історія з тою квіткою закручена...
І в Spiral...
Що ж такого особливого в цій квітці ?
Що означає "ірис" в японській міфології ?
Прсото дивилась сьогодні 2 опенінг Алхіміка - там з самого початку Ед просинаєтсья на тлі розквітаючого ірису...
Потім, в Ромео Х Джульєтті теж вся історія з тою квіткою закручена...
І в Spiral...
Що ж такого особливого в цій квітці ?
пятница, 02 ноября 2007
фан-арт, мой, одна штука
среда, 31 октября 2007
олово, волны, рыжая шерсть, рысью бегущей, целей не счесть
вторник, 30 октября 2007
В этом мире есть два типа людей, приятель: те, у кого револьвер заряжен, и те, которые копают. Копай.
У меня есть к вам, друзья, товарищи алхимеги, вопрос. Но нет, не та банальность, с которой обычно обращаются.
Сегодня*и ещё неделю-две назад, кстати* я увидела по такому устройству, так называемому Блютусу, существо с ником...
Greed+Envy.
Так вот вопрос - кто это?
Прошу отписаться этого человека)
Для более простого опознания - существо должно жить в Москве, учиться во французской школе на станции метро Сокол.
Сегодня*и ещё неделю-две назад, кстати* я увидела по такому устройству, так называемому Блютусу, существо с ником...
Greed+Envy.
Так вот вопрос - кто это?
Прошу отписаться этого человека)
Для более простого опознания - существо должно жить в Москве, учиться во французской школе на станции метро Сокол.
Зельеварвар - это хуже чем зельевар, это хуже чем варвар!
Что-то я совсем запуталась читая последнии томы на англиском.
Что такое страшное произошло с Лингом? Пожалуйсто, ответьте
читать дальше
Что такое страшное произошло с Лингом? Пожалуйсто, ответьте
читать дальше
